Добрий день, читайлики! 

Завітаємо  на гостину до відомої української дитячої письменниці

Оксани Дмитрівни Іваненко. 

Народилася майбутня письменниця Оксана Іваненко 13 квітня 1906 року в Полтаві. Її мати працювала вчителькою в дитячому притулку. Батько був редактором газети (пізніше – вчителем мови й літератури), тому слова «коректура», «верстки» увійшли в життя дівчинки з перших кроків. У шість років Оксана вже сама видавала журнал для дітей «Гриб», «передплатна вартість» якого – два аркуші паперу.
  З дитинства дівчинка захоплювалась літературою: « У нас була велика бібліотека. Бібліотека містилася в маленькій літній кімнаті, і щоліта ми з братом починали її впорядковувати, але поринали в читання…, і тому так нам і не вдалося її упорядкувати. Бібліотека – це було наше володіння.»
  Оксана з дитинства мріяла стати вчителькою. Тому, коли в роки першої світової війни мати в другу зміну в приміщенні «Дому трудолюбія» організувала безкоштовну школу для біженців і робітників, дівчинка охоче допомагала їй у цій роботі.
  У 16 років Оксана почала працювати вихователькою в дошкільному дитбудинку. Тут вона почала створювати інсценівки і казки спеціально для дітей. 
  Навчаючись у Харківському інституті народної освіти, О. Іваненко влітку працювала вихователькою в колонії імені Горького, якою керував видатний педагог А.С. Макаренко. 
   Своє перше оповідання «До царя» опублікувала письменниця в журналі «Червоні діти» (1925), а перша книжка для дітей «Майка та жабка» була надрукована в 1930 році. Відтоді вийшло в світ близько 50 книжок для юних читачів. Оксана Іваненко відома як автор казок («Великі очі», «Чудесна квітка», «Три бажання» та інші). Її книга «Маленьким про великого Тараса» (1963) доступно розповідає дітям про Кобзаря, а також популяризує його поезію.
Привіталися з Оксаною Дмитрівною? А тепер вперед - пориньте в зміст її чудових творів:
http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=2114
http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BOOK/IVANENKO/izzbirkilisovikazkiI.dhtml
http://www.planeta.co.ua/ua/tales/ivanenko.php

Вітаю! 

    Особливі вітання для тих хто працює за сторінками "Для знавців української мови" 

та 

"Для знавців математики" 

- нові завдання є для вас!!! Виконуючи завдання в додатковому зошиті, ви самостійно зможете перевірити себе за відповідями, які будуть опубліковані на цих сторінках 15.08.16. А, прийшовши до школи, похвалитися своїми успіхами перед класом. Імена найактивніших знавців у вересні з'являться на блозі! 

Натхнення та успіхів вам, любі знайчики!!!

Добрий час доби, любі читайлики!

 Ось підбірка казочок для розумних діточок:
http://proridne.org/Українські%20народні%20легенди/Як%20запорожці%20перехитрили%20царицю%20Катерину.html
http://kazky.org.ua/zbirky/ukrajinsjki-narodni-kazky/molodyljna-voda
http://www.ukrlit.vn.ua/lib/legendi/sv6wd.html
Бажаю приємної подорожі у казковий світ!

Чи погоджуєтесь ви з цим твердженням:
 "Зовсім не обов'язково робити з усіх відмінників. Головне, повернути дитині здатність і бажання вчитися, щоб він отримав обов'язкову освіту"?
 Якщо так, вам сюди: http://mel.fm/2016/07/14/school_hate 

Шановні батьки! 

   Ця стаття допоможе переглянути наше традиційне ставлення до похвали у вихованні. Успіхів та натхнення вам!
http://www.vospitaj.com/blog/5-prichin-perestat-govorit-molodec-svoim-detyam/

ДОБРИЙ ДЕНЬ!

Увага, читайлики, знайомимось з творчістю письменника, читаємо твори! 

    Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в сім'ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Мати, Гликерія Максимівна Абаз, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. Освіту Михайло здобував у Барській початковій школі (1875 — 1876), де був дуже старанним учнем та Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). З гумором згадував письменник подію, яка мала значний вплив на його подальше життя. В 12 років він закохався в 16-річну дівчину, а щоб привернути її увагу, вирішив стати знаменитим. Почав багато читати. Твори Т. Шевченка, Марка Вовчка справили на письменника таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником. 
   Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза.
Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. Служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці.
   Був високоосвіченою людиною і читав дуже багато. Знав дев’ять мов – три слов’янські: українську, російську, польську; три романські: французьку, італійську, румунську; і три східні: татарську, турецьку та циганську…
Твори письменника за посиланням:
http://abetka.ukrlife.org/kocub.html
http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BOOK/KOZUBINSKY/zavidyshiybrat.dhtml

Добрий час доби, любі та працьовиті читайлики!

Пориньте у творчість славетного українського письменника. Сьогодні за посиланням творчість Юрія Збанацького для дітей:

http://www.ukrlit.vn.ua/author/zbanatsky.html
Познайомтесь з автором:

    Юрій Оліферович Збанацький народився в селі Борсуків на Чернігівщині. Зростав на берегах відомої «зачарованої Десни». Батько письменника — учасник першої світової війни — був поранений, довго хворів і рано помер. Мати за своє життя зазнала багато горя: поховала чотирьох маленьких дітей, у роки війни проводжала сина у партизанський загін і чекала, чекала...
Ріс Юрко здібним і цікавим хлопчиком, вирізнявся великою спостережливістю, надзвичайною пам'яттю та кмітливістю. З дитинства полюбив пресу. Запам'ятався йому той день, коли листоноша приніс до хати газету, на якій було написано: «Збанацькому Юрку». Це батько виконав обіцянку: передплатив для сина газету. Скільки-то було радості! До хати тепер часто сходилися сусіди, щоб послухати, про що читає малий Юрко.
Початкову школу (чотири класи) хлопчик закінчив у рідному селі. Писати вірші й оповідання Юрко почав ще у школі. Помітивши в Юрка допитливість, бажання більше знати, вчитель попросив батьків дати синові змогу продовжити навчання. Незважаючи на те що сім'я Збанацьких була багатодітною, часто хворів батько, на сімейній раді було вирішено одностайно: Юрко вчитиметься. Семирічна школа була в районному центрі, що знаходився за тринадцять кілометрів від села. І хоча долати пішки щодня таку відстань було нелегко, хлопчик залюбки оволодівав знаннями. Потім здобував освіту в Чернігівському педагогічному технікумі, продовжував навчання на мовно-літературному факультеті Ніжинського педінституту. Згодом працював учителем, а в дев'ятнадцять років став директором неповної середньої школи. Потім редагував районну газету.
Восени 1931 року починається педагогічна діяльність Ю. Збанацького, якому тоді не було ще й вісімнадцяти. Перший вірш молодого вчителя з'явився у газеті в 1932 році.
У роки Вітчизняної війни Юрій Оліферович організував партизанський загін, а потім командував великим партизанським з'єднанням імені Щорса. Виданий зрадником, Ю. Збанацький потрапляє до рук німців. За період дев'ятимісячного ув'язнення він пройшов через Чернігівську тюрму, Яцевський концтабір, голод і тортури. В осінню ніч 1942 року Юрію Оліферовичу вдалося втекти з-за колючого дроту.
Восени 1942 року німці схопили матір письменника Євгенію Вікторівну. Розшукуючи заарештованого сина-підпільника, вона потрапила в гітлерівську тюрму. Ні погрози, ні катування не змусили цю мужню жінку видати сина. Її було страчено. Згодом ці події ляжуть в основу повісті «Єдина». Від рук фашистів загинув також рідний брат Юрія Збанацького Василь, якому було лише чотирнадцять років.
Та особисте горе не зломило письменника. Він пише нариси, оповідання, повісті, а між боями читає їх солдатам. Таких творів налічувалося вже до двадцяти, але в одному з боїв рукописи згоріли.
Після війни Ю. Збанацький працював старшим викладачем і деканом факультету мови та літератури Київського педінституту, кілька років керував. літературною студією.    
Одна за одною виходили книжки для дітей, яких налічується понад двадцять. Справжнім початком письменницької біографії Ю. Збанацького стала повість «Таємниця Соколиного бору», а своєрідним її продовженням — повість «Літо Соколиного бору».