Любі читайлики! Оповіданнячко для вас!

 Написав його Олесь Донченко.

 Спочатку познайомтесь з письменником, а потім мерщій за посиланням!

   
   У мальовничому селі Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині в родині сільського вчителя 19 серпня 1902 року народився хлопчик, якого назвали Олександром. Це і був майбутній письменник Олесь Васильович Донченко. Незабаром, коли розпочався новий навчальний рік, сім’я Донченків, переїжджає у село Велику Багачку того ж Миргородського повіту, де батька, Василя Яковича, призначено завідувачем початковою земською школою. Крім Олеся, у сім’ї зростало ще двоє дітей — брат Микола і сестричка Наталя. Завдяки батькові діти рано навчилися грамоти. Цікаву книжку читали по черзі всі. А потім гуртом обговорювали зміст, декламували вірші. Незмінним слухачем домашніх диспутів була мати Олександра Іванівна, яка дуже любила літературу.
    У перші роки життя для малого хлопчика місце його народження не мало ніякого значення. Але згодом, коли мрійливий, романтично настроєний Сашко підріс, познайомився з творами М. Гоголя, та обставина, що він народився у Великих Сорочинцях, безперечно, наштовхнула його на думку і собі спробувати писати так, як писав його славнозвісний земляк. Чи не це бажання наслідувати і було першим підсвідомим поштовхом до творчості? У всякім разі, і сестра, і батько сходяться на тому, що потяг до літератури прокинувся в хлопцеві дуже рано — ще в початковій школі. Гоголь прочитаний. За ним — знайомство з іншими письменниками, зокрема російськими, які будять уяву, розкривають вікно у світ незнаного, викликають невтримне бажання спробувати свої сили в літературі. «Безліч книжок, що я читав запоєм, страшенно впливали на мене, хвилювали, викликали бажання і собі написати щось таке, як Чехов, Тютчев, Бунін… У своїх дитячих творах я намагався наслідувати найулюбленіших моїх авторів», — згодом згадував сам Донченко.
http://www.ukrlit.vn.ua/lib/donchenko/64ji2.html

    Мої вітання допитливим та працьовитим читачам!

Сьогодні ми в гостях у митця української дитячої поезії.

   Платон Воронько — видатний український дитячий поет. На його віршах виростають цілі покоління української малечі. Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, мовби вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...» та багато-багато інших. 
    Народився письменник 1 грудня 1913 р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Навчався в Харківському автошляховому інституті та Московському Літінституті. Учасник Другої світової війни, командир підрозділу підривників партизанського з’єднання Ковпака. 
    Майже всі свої літературні премії отримав за «дорослі» вірші, але справжню славу здобули його неповторні поезії для дітей. 
    Лауреат Державної премії СРСР (1951), Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1972), літературної премії ім. Лесі Українки (1976). Серед найвідоміших дитячих творів: збірки віршів «Всім по сім», «Читаночка», «Сніжна зіронька горить», «Облітав журавель», «Казка про Чугайстра» та багато інших.
Перейдіть за посиланням, щоб прочитати вірші поета для вас, читайлики:
http://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=41

Шановні батьки!

      За цим посиланням ви найдете відповідь на питання "Чому діти в Японії не  вередують?"
http://lemurov.net/motivation/yaponskie-pravila/?utm_source=fb-lemurov&utm_medium=fb-lemurov-yaponskie-pravila&utm_ campaign=fb-lemurov-yaponskie-pravila

Добрий день, школярики! 

   Не гайте часу, вирушайте на гостину до казочки! Хай вчить вона вас бути кмітливими та розумними:
http://www.ukrlit.vn.ua/lib/kazki/p4d64.html

Вітаю, любі читайлики! Продовжимо подорож до глибин давньої української літератури...

   Си́дір Воробке́вич ( 1836, Чернівці —1903, там же) — український буковинський письменник, композитор, музично-культурний діяч, православний священик, педагог, редактор часописів Буковини, художник. Мав псевдоніми: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен Хрін, Ісидор Воробкевич, С.Волох та інші.
    Народився в сім'ї священика 5.05.1836 р. Закінчив 1861 року Чернівецьку духовну семінарію. Музичну освіту здобував приватно у професора Віденської консерваторії Ф.Кренна, 1868 р. склав іспит на звання викладача співу і регента хору у Віденській консерваторії. З 1861 року був священиком у буковинських селах, де вивчав фольклор і побут місцевого населення. 
       З 1867 р. викладав у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, з 1875 р. – у Чернівецькому університету. Один з засновників і редакторів журналу „Буковинська зоря”, альманаху „Руська хата”; очолював з 1875 р. „Руське літературне товариство”, з 1876 р. очолював студентське товариство „Союз”. За цими посиланнями ви знайдете найвідоміші вірші поета.
http://ditky.in.ua/ukrmova/449-2011-04-06-21-48-04
http://deti.e-papa.com.ua/virshi-dlya-ditei/8912.html
http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BOOK/VOROBKEVICH/koliskova.dhtml   

Веселі небожата!
 Чи не обридло бігать вам
 І по горам,  і по долам? -
 Я байку розкажу - послухайте, хлоп'ята! 
- цей віршик для діток написав Левко Боровиковський, один з творців давньої української літератури. Цим творам майже 2 століття!
Народився  поет у с. Мелюшках Хорольського повіту (тепер Хорольський район) у родині козака. Читати й писати Боровиковський навчився вдома, згодом навчався в Хорольському повітовому училищі, а в 1822–1826 роках у Полтавській гімназії, де зацікавився літературою під впливом свого учителя словесності І. Г. Буткова.
http://ukrclassic.com.ua/katalog/b/borovikovskij-levko/1777-levko-borovikovskij-bajki-j-pribayutki
http://www.ukrlit.vn.ua/lib/borovikovskiy/hfsaq.html

Перейдіть за цими посиланнями, на вас чекають приємні хвилини спілкування з давньою українською поезією.

Добрий день, любі! 

   

Сьогодні для вас твори Остапа Вишні. Зайдіть за цим посиланням (раджу збільшити шрифт на екрані, зверніться до батьків):
http://chytanka.com.ua/static/578.ukr.html
    Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 листопада 1889р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській сім'ї. Він закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові, згодом продовжив навчання в Києві, у військово-фельдшерській школі, після закінчення якої (1907p.) працював фельдшером — спочатку в армії, а з часом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західних залізниць. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині — тож, працюючи в лікарні, старанно “налягав” на самоосвіту, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917p. вступив до Київського університету; одначе скоро залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці.