27 липня 2016 р.

Читайлики, доброго дня вам!
Байки Григорія Сковороди 
до вашої уваги:
Жаба  
 http://maluk.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=240&Itemid=98
Орел та черепаха   
http://maluk.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=249&Itemid=98
Дві курки
http://maluk.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=247&Itemid=98
Мурашка та свиня
http://maluk.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=257&Itemid=98
Читайте та розуму набирайтесь, любі!
    Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 року у бідній козацькій родині в селі Чорнухи на Полтавщині.
   Його батьки, маючи міщанський стан, все ж своєю чесністю, правдивістю, побожністю та миролюбністю виділялись у своєму колі, а їх син Григорій, на сьомому році від народження відзначався схильністю до побожності, охотою до наук і твердістю духа.
   Біографія просвітителя-філософа незвичайна.
   Ще в дитинстві малий Гриць дуже любив сидіти під вербою, спостерігати за навколишнім світом і грати на сопілці, подарованій старим кобзарем. У дяківській школі хлопець пізнав початки грамоти та приохотився до нелегкої селянської праці, а у дяка-скрипаля учень був на привілейованому становищі, бо вражав своєю допитливістю, до того ж у нього виявився незвичайної краси голос. Григорій, дитина з дивовижною пам'яттю та потягом до поезії, музики, співу, малювання. Маючи композиторський талант, створював музику на власні вірші. Саме дяк навчив юнака нотної грамоти і поставив першим співаком у церковному хорі, давав читати книжки і підготував до вступу в академію.
   Так здійснилася давня мрія Григорія — навчатися у Києво-Могилянській академії, де він здобував освіту в 1738-1741 та 1744-1753 роках (з перервами). Юнак став одним з найретельніших, особливо наполегливих і тямущих студентів.

25 липня 2016 р.

До уваги старанних батьків!

 Емоції у дитини виникають постійно, керувати ними їй дуже складно, у непереробленому вигляді жити вони заважають. Поради за посиланням допоможуть вам:
http://www.vospitaj.com/blog/nikogda-ne-delites-svoimi-ehmociyami-s-detmi/
Мої вітання любим читайликам!
Продовжуємо подорожувати в світ української дитячої літератури. Дізнайтеся про письменника з цікавим прізвищем, прочитайте його твори.
Борис Панасович Комар народився 28 червня 1928 року в селі Хощівцях на Полтавщині у сім’ї хліборобів.
   Вчився хлопець у сільській, а згодом у Хорольській середній школі. Мав неабиякі здібності, випускав чудові стінгазети. Любов до художнього слова Борису значною мірою прищепила мати. Як згадує письменник, вона знала безліч пісень. Співала, коли топила в печі та варила їсти, пряла, доїла корову, полола город… Навіть на похорон запрошували її оплакувати небіжчика співучим голосом… А скільки казок знала! На жаль, матері судилося коротке життя: вбила блискавка, коли в грозу заганяла гусенят зі ставу до повітки.
   Будучи підлітком, Борис кілька разів сам мало не загинув. Одного разу в роки війни він з друзями викрав чимало книжок з підводи, якою німці перевозили шкільну бібліотеку до місця спалення. Звичайно, якби фашисти зловили, не помилували б. Іншого разу двоюрідний брат дав Борисові подивитися гарну запальничку, а вона вибухнула, адже була виготовлена німцями для того, щоб убивати й калічити. На щастя, обійшлося лише втратою двох пальців. Та пізніше через цю ваду юнака не прийняли до залізничного технікуму. Йому пролягла дорога до Харківського, а згодом Київського університету, філологічний факультет якого Борис Панасович закінчив 1951 року.
   Перша книжка Бориса Комара — «Незвичайне полювання» — вийшла в 1956 році. Пізніше письменник потішив юних читачів новими виданнями: «Босонога ватага», «Векша», «Як Горобець переміг Наталочку», «Весела дорога», «Уперте теля», «Диваки», «Мандрівний вулкан», «Бджолиний мед». Борис Комар — людина чуйна, вразлива — тонко реагує на красу, на людські стосунки. Навіть у зрілому віці письменник зберіг щось дитяче, безпосереднє, уміє захоплюватися і дивуватися таким дрібницям, на які дорослі рідко звертають увагу. 
Перший твір автора "Проханий" невеличкий:
http://abetka.ukrlife.org/komar.htm
А ось повість "Диваки" величенька, але дуже цікава, просіть допомоги в батьків, якщо буде бажання прочитати її всю:
http://www.rulit.me/books/divaki-read-360579-1.html
Приємного читання!

21 липня 2016 р.


  Добрий день, читайлики! 

Завітаємо  на гостину до відомої української дитячої письменниці
Оксани Дмитрівни Іваненко. 
Народилася майбутня письменниця Оксана Іваненко 13 квітня 1906 року в Полтаві. Її мати працювала вчителькою в дитячому притулку. Батько був редактором газети (пізніше – вчителем мови й літератури), тому слова «коректура», «верстки» увійшли в життя дівчинки з перших кроків. У шість років Оксана вже сама видавала журнал для дітей «Гриб», «передплатна вартість» якого – два аркуші паперу.
  З дитинства дівчинка захоплювалась літературою: « У нас була велика бібліотека. Бібліотека містилася в маленькій літній кімнаті, і щоліта ми з братом починали її впорядковувати, але поринали в читання…, і тому так нам і не вдалося її упорядкувати. Бібліотека – це було наше володіння.»
  Оксана з дитинства мріяла стати вчителькою. Тому, коли в роки першої світової війни мати в другу зміну в приміщенні «Дому трудолюбія» організувала безкоштовну школу для біженців і робітників, дівчинка охоче допомагала їй у цій роботі.
  У 16 років Оксана почала працювати вихователькою в дошкільному дитбудинку. Тут вона почала створювати інсценівки і казки спеціально для дітей. 
  Навчаючись у Харківському інституті народної освіти, О. Іваненко влітку працювала вихователькою в колонії імені Горького, якою керував видатний педагог А.С. Макаренко. 
   Своє перше оповідання «До царя» опублікувала письменниця в журналі «Червоні діти» (1925), а перша книжка для дітей «Майка та жабка» була надрукована в 1930 році. Відтоді вийшло в світ близько 50 книжок для юних читачів. Оксана Іваненко відома як автор казок («Великі очі», «Чудесна квітка», «Три бажання» та інші). Її книга «Маленьким про великого Тараса» (1963) доступно розповідає дітям про Кобзаря, а також популяризує його поезію.
Привіталися з Оксаною Дмитрівною? А тепер вперед - пориньте в зміст її чудових творів:
http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=2114
http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BOOK/IVANENKO/izzbirkilisovikazkiI.dhtml
http://www.planeta.co.ua/ua/tales/ivanenko.php

20 липня 2016 р.

Вітаю! 
    Особливі вітання для тих хто працює за сторінками "Для знавців української мови" 
та 
"Для знавців математики" 
- нові завдання є для вас!!! Виконуючи завдання в додатковому зошиті, ви самостійно зможете перевірити себе за відповідями, які будуть опубліковані на цих сторінках 15.08.16. А, прийшовши до школи, похвалитися своїми успіхами перед класом. Імена найактивніших знавців у вересні з'являться на блозі! 
Натхнення та успіхів вам, любі знайчики!!!

15 липня 2016 р.

Чи погоджуєтесь ви з цим твердженням:
 "Зовсім не обов'язково робити з усіх відмінників. Головне, повернути дитині здатність і бажання вчитися, щоб він отримав обов'язкову освіту"?
 Якщо так, вам сюди: http://mel.fm/2016/07/14/school_hate 
Шановні батьки! 


   Ця стаття допоможе переглянути наше традиційне ставлення до похвали у вихованні. Успіхів та натхнення вам!
http://www.vospitaj.com/blog/5-prichin-perestat-govorit-molodec-svoim-detyam/

13 липня 2016 р.

ДОБРИЙ ДЕНЬ!
Увага, читайлики, знайомимось з творчістю письменника, читаємо твори! 
    Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в сім'ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Мати, Гликерія Максимівна Абаз, дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. Освіту Михайло здобував у Барській початковій школі (1875 — 1876), де був дуже старанним учнем та Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). З гумором згадував письменник подію, яка мала значний вплив на його подальше життя. В 12 років він закохався в 16-річну дівчину, а щоб привернути її увагу, вирішив стати знаменитим. Почав багато читати. Твори Т. Шевченка, Марка Вовчка справили на письменника таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником. 
   Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза.
Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. Служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці.
   Був високоосвіченою людиною і читав дуже багато. Знав дев’ять мов – три слов’янські: українську, російську, польську; три романські: французьку, італійську, румунську; і три східні: татарську, турецьку та циганську…
Твори письменника за посиланням:
http://abetka.ukrlife.org/kocub.html
http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BOOK/KOZUBINSKY/zavidyshiybrat.dhtml

4 липня 2016 р.

Добрий час доби, любі та працьовиті читайлики!
Пориньте у творчість славетного українського письменника. Сьогодні за посиланням творчість Юрія Збанацького для дітей:
http://www.ukrlit.vn.ua/author/zbanatsky.html
Познайомтесь з автором:
    Юрій Оліферович Збанацький народився в селі Борсуків на Чернігівщині. Зростав на берегах відомої «зачарованої Десни». Батько письменника — учасник першої світової війни — був поранений, довго хворів і рано помер. Мати за своє життя зазнала багато горя: поховала чотирьох маленьких дітей, у роки війни проводжала сина у партизанський загін і чекала, чекала...
Ріс Юрко здібним і цікавим хлопчиком, вирізнявся великою спостережливістю, надзвичайною пам'яттю та кмітливістю. З дитинства полюбив пресу. Запам'ятався йому той день, коли листоноша приніс до хати газету, на якій було написано: «Збанацькому Юрку». Це батько виконав обіцянку: передплатив для сина газету. Скільки-то було радості! До хати тепер часто сходилися сусіди, щоб послухати, про що читає малий Юрко.
Початкову школу (чотири класи) хлопчик закінчив у рідному селі. Писати вірші й оповідання Юрко почав ще у школі. Помітивши в Юрка допитливість, бажання більше знати, вчитель попросив батьків дати синові змогу продовжити навчання. Незважаючи на те що сім'я Збанацьких була багатодітною, часто хворів батько, на сімейній раді було вирішено одностайно: Юрко вчитиметься. Семирічна школа була в районному центрі, що знаходився за тринадцять кілометрів від села. І хоча долати пішки щодня таку відстань було нелегко, хлопчик залюбки оволодівав знаннями. Потім здобував освіту в Чернігівському педагогічному технікумі, продовжував навчання на мовно-літературному факультеті Ніжинського педінституту. Згодом працював учителем, а в дев'ятнадцять років став директором неповної середньої школи. Потім редагував районну газету.
Восени 1931 року починається педагогічна діяльність Ю. Збанацького, якому тоді не було ще й вісімнадцяти. Перший вірш молодого вчителя з'явився у газеті в 1932 році.
У роки Вітчизняної війни Юрій Оліферович організував партизанський загін, а потім командував великим партизанським з'єднанням імені Щорса. Виданий зрадником, Ю. Збанацький потрапляє до рук німців. За період дев'ятимісячного ув'язнення він пройшов через Чернігівську тюрму, Яцевський концтабір, голод і тортури. В осінню ніч 1942 року Юрію Оліферовичу вдалося втекти з-за колючого дроту.
Восени 1942 року німці схопили матір письменника Євгенію Вікторівну. Розшукуючи заарештованого сина-підпільника, вона потрапила в гітлерівську тюрму. Ні погрози, ні катування не змусили цю мужню жінку видати сина. Її було страчено. Згодом ці події ляжуть в основу повісті «Єдина». Від рук фашистів загинув також рідний брат Юрія Збанацького Василь, якому було лише чотирнадцять років.
Та особисте горе не зломило письменника. Він пише нариси, оповідання, повісті, а між боями читає їх солдатам. Таких творів налічувалося вже до двадцяти, але в одному з боїв рукописи згоріли.
Після війни Ю. Збанацький працював старшим викладачем і деканом факультету мови та літератури Київського педінституту, кілька років керував. літературною студією.    
Одна за одною виходили книжки для дітей, яких налічується понад двадцять. Справжнім початком письменницької біографії Ю. Збанацького стала повість «Таємниця Соколиного бору», а своєрідним її продовженням — повість «Літо Соколиного бору».