Любі читайлики! Оповіданнячко для вас!

 Написав його Олесь Донченко.

 Спочатку познайомтесь з письменником, а потім мерщій за посиланням!

   
   У мальовничому селі Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині в родині сільського вчителя 19 серпня 1902 року народився хлопчик, якого назвали Олександром. Це і був майбутній письменник Олесь Васильович Донченко. Незабаром, коли розпочався новий навчальний рік, сім’я Донченків, переїжджає у село Велику Багачку того ж Миргородського повіту, де батька, Василя Яковича, призначено завідувачем початковою земською школою. Крім Олеся, у сім’ї зростало ще двоє дітей — брат Микола і сестричка Наталя. Завдяки батькові діти рано навчилися грамоти. Цікаву книжку читали по черзі всі. А потім гуртом обговорювали зміст, декламували вірші. Незмінним слухачем домашніх диспутів була мати Олександра Іванівна, яка дуже любила літературу.
    У перші роки життя для малого хлопчика місце його народження не мало ніякого значення. Але згодом, коли мрійливий, романтично настроєний Сашко підріс, познайомився з творами М. Гоголя, та обставина, що він народився у Великих Сорочинцях, безперечно, наштовхнула його на думку і собі спробувати писати так, як писав його славнозвісний земляк. Чи не це бажання наслідувати і було першим підсвідомим поштовхом до творчості? У всякім разі, і сестра, і батько сходяться на тому, що потяг до літератури прокинувся в хлопцеві дуже рано — ще в початковій школі. Гоголь прочитаний. За ним — знайомство з іншими письменниками, зокрема російськими, які будять уяву, розкривають вікно у світ незнаного, викликають невтримне бажання спробувати свої сили в літературі. «Безліч книжок, що я читав запоєм, страшенно впливали на мене, хвилювали, викликали бажання і собі написати щось таке, як Чехов, Тютчев, Бунін… У своїх дитячих творах я намагався наслідувати найулюбленіших моїх авторів», — згодом згадував сам Донченко.
http://www.ukrlit.vn.ua/lib/donchenko/64ji2.html

    Мої вітання допитливим та працьовитим читачам!

Сьогодні ми в гостях у митця української дитячої поезії.

   Платон Воронько — видатний український дитячий поет. На його віршах виростають цілі покоління української малечі. Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, мовби вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...» та багато-багато інших. 
    Народився письменник 1 грудня 1913 р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Навчався в Харківському автошляховому інституті та Московському Літінституті. Учасник Другої світової війни, командир підрозділу підривників партизанського з’єднання Ковпака. 
    Майже всі свої літературні премії отримав за «дорослі» вірші, але справжню славу здобули його неповторні поезії для дітей. 
    Лауреат Державної премії СРСР (1951), Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1972), літературної премії ім. Лесі Українки (1976). Серед найвідоміших дитячих творів: збірки віршів «Всім по сім», «Читаночка», «Сніжна зіронька горить», «Облітав журавель», «Казка про Чугайстра» та багато інших.
Перейдіть за посиланням, щоб прочитати вірші поета для вас, читайлики:
http://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=41

Шановні батьки!

      За цим посиланням ви найдете відповідь на питання "Чому діти в Японії не  вередують?"
http://lemurov.net/motivation/yaponskie-pravila/?utm_source=fb-lemurov&utm_medium=fb-lemurov-yaponskie-pravila&utm_ campaign=fb-lemurov-yaponskie-pravila

Добрий день, школярики! 

   Не гайте часу, вирушайте на гостину до казочки! Хай вчить вона вас бути кмітливими та розумними:
http://www.ukrlit.vn.ua/lib/kazki/p4d64.html

Вітаю, любі читайлики! Продовжимо подорож до глибин давньої української літератури...

   Си́дір Воробке́вич ( 1836, Чернівці —1903, там же) — український буковинський письменник, композитор, музично-культурний діяч, православний священик, педагог, редактор часописів Буковини, художник. Мав псевдоніми: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен Хрін, Ісидор Воробкевич, С.Волох та інші.
    Народився в сім'ї священика 5.05.1836 р. Закінчив 1861 року Чернівецьку духовну семінарію. Музичну освіту здобував приватно у професора Віденської консерваторії Ф.Кренна, 1868 р. склав іспит на звання викладача співу і регента хору у Віденській консерваторії. З 1861 року був священиком у буковинських селах, де вивчав фольклор і побут місцевого населення. 
       З 1867 р. викладав у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, з 1875 р. – у Чернівецькому університету. Один з засновників і редакторів журналу „Буковинська зоря”, альманаху „Руська хата”; очолював з 1875 р. „Руське літературне товариство”, з 1876 р. очолював студентське товариство „Союз”. За цими посиланнями ви знайдете найвідоміші вірші поета.
http://ditky.in.ua/ukrmova/449-2011-04-06-21-48-04
http://deti.e-papa.com.ua/virshi-dlya-ditei/8912.html
http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BOOK/VOROBKEVICH/koliskova.dhtml   

Веселі небожата!
 Чи не обридло бігать вам
 І по горам,  і по долам? -
 Я байку розкажу - послухайте, хлоп'ята! 
- цей віршик для діток написав Левко Боровиковський, один з творців давньої української літератури. Цим творам майже 2 століття!
Народився  поет у с. Мелюшках Хорольського повіту (тепер Хорольський район) у родині козака. Читати й писати Боровиковський навчився вдома, згодом навчався в Хорольському повітовому училищі, а в 1822–1826 роках у Полтавській гімназії, де зацікавився літературою під впливом свого учителя словесності І. Г. Буткова.
http://ukrclassic.com.ua/katalog/b/borovikovskij-levko/1777-levko-borovikovskij-bajki-j-pribayutki
http://www.ukrlit.vn.ua/lib/borovikovskiy/hfsaq.html

Перейдіть за цими посиланнями, на вас чекають приємні хвилини спілкування з давньою українською поезією.

Добрий день, любі! 

   

Сьогодні для вас твори Остапа Вишні. Зайдіть за цим посиланням (раджу збільшити шрифт на екрані, зверніться до батьків):
http://chytanka.com.ua/static/578.ukr.html
    Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 листопада 1889р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській сім'ї. Він закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові, згодом продовжив навчання в Києві, у військово-фельдшерській школі, після закінчення якої (1907p.) працював фельдшером — спочатку в армії, а з часом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західних залізниць. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині — тож, працюючи в лікарні, старанно “налягав” на самоосвіту, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917p. вступив до Київського університету; одначе скоро залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці.

Любі читайлики! 

Є нова казочка "Сірко":

http://kazky.org.ua/zbirky/ukrajinsjki-narodni-kazky/sirko

Порівняйте з екранізацією:

Приємної зустрічі з рідним українським словом!

Хай дух святий наповнить вас сьогодні,
 Дасть сили і наснаги вам,добро творити,
 А гілочка зелена,що є символом життя,
 Святковий настрій допоможе вам створити!

Читайте, любі мої, казочку "Летючий корабель"
http://kazky.org.ua/zbirky/javorova/letjuczyj-korabelj  Приємних вражень!!!

Добрий час доби, читайлики!

Для вас нове посилання на твори 
Грицька Бойка.
 http://www.planeta.co.ua/ua/tales/boiko.php
Цікаві та віселі віршики розважать та жартівливо навчатимуть правильній поведінці.
    Народився Григорій Пилипович Бойко 5 вересня 1923 року в с. Оленівці на Донеччині. По закінченні сільської семирічки навчався в Оленівській рудниковій школі, а вона неблизько. Щодня піднімався вдосвіта, кілька кілометрів йшов пішки, а потім ще під’їжджав робочим поїздом, поки діставався до класу. І не здавалося, що то важко. Бо було безмірне прагнення до знань.
    Коли майбутньому письменнику було п’ятнадцять років, у районній газеті надрукували його першого вірша.
    Щасливий випускний вечір… Мирне життя затьмарили чорні дні фашистської навали. Грицько Бойко разом зі своїми ровесниками став на захист Батьківщини. Ще юнаком зі шкільної парти пішов Григорій на фронт. Він служив рядовим кулеметного взводу, телефонно-телеграфним техніком розвідроти, офіцером-зв’язківцем. Брав участь у боях за Сталінград, був поранений і контужений. Удостоєний урядових нагород. Така нелегка дорога залишилася за плечима
   Г. Бойка, перш ніж узявся він за перо. Після війни – навчання на літературному факультеті Донецького педінституту.
   Перша книга «Моя Донеччина»(1950р.) адресувалася не дітям, а дорослим. Але наступного року вийшла в світ збірка його поезій для дітей «Будем шахтарями». Відтоді не зраджував поет  наймолодших, їм віддав тепло свого серця, талант. Нелегку творчу працю.

Увага!

   Допитливим діткам, які бажають багато знати, вміло володіти рідною мовою, бути розумними та вправними у навчанні, можна зайти на сторінку "Читацька світлиця". Там є список творів, які рекомендовані для читання.        На нашому блозі, на протязі канкул, будуть публікації з посиланнями на твори з цього списку. Ви можете також знайти такі книжечки у книгарнях та бібліотеках. Адже читання це віконечко у навколишній світ! 
    Не забувайте записувати анотації до прочитаних творів у зошити з позакласного читання (зазначайте кількість сторінок книги).

Любі читайлики!

   А чи не скучили ви за прекрасними творами українських письменників для дітей? Твори Валентина Бичка ви знайдете за цим посиланням:
http://www.ukrlit.vn.ua/author/bichko.html
   Валентин Васильович Бичко народився в Харкові 17 червня 1912 року. Ріс на околиці Харкова — Журавлівці допитливий хлопчина Валя. Серед однолітків вирізнявся любов’ю до природи, начитаністю. Дуже любив мову, літературу, історію. До школи пішов пізно й одразу в четвертий клас. 1920 року батькові, харківському робітникові, дали наділ землі в селі Манжосівка на Чернігівщині, куди переїхала вся сім’я. То був важкий час на селі. Малому Валентинові довелося і молотити ціпом, і косити траву, і ходити за плугом…
 Сім’я знову повертається до Харкова, і тут хлопець учиться в трудовій школі, згодом закінчує місцевий інститут народної освіти. Після закінчення навчання вчителює, трудиться в дитячих газетах і журналах України. Від 1932 року, коли вийшла перша поетична збірка Валентина Бичка для дітей, він видав понад п’ятдесят книжок для малих читачів. Найкращі його твори зібрані у книгах: «Вогнище» (1959), «Літа дзвінкоголосі» (1960), «То не маки цвітуть» (1962). Лауреат премії Лесі Українки.

Раз на тиждень до вашої уваги будуть публікуватися твори, які рекомендовані до читання дітям вашого віку на сторінці "Читацька світлиця".

Приємних вражень і нових знань у зустрічах з українським словом!