День Збройних Сил України -
був встановлений постановою Верховної Ради України в 1993 році. Це свято відзначається щорічно 6 грудня — в день ухвалення в 1991 році закону України «Про Збройні Сили України».Відзначається урочистою церемонією покладання квітів до могили Невідомого солдата, божественною літургією. У війську проходять урочисті збори, церемонія вручення державних нагород та святковий концерт. Ввечері програма свята завершується святковим феєрверком у містах-героях та містах розташування керівних центрів українського війська.
За традицією, кожен рік президент України вітає всіх службовців української армії, відзначаючи значну роль цих людей у підтримці Україною свого незалежного статусу. Віктор Янукович порушив цю традицію в 2013 році у зв'язку з перебуванням за кордоном та заворушеннями в Україні.
Щороку 6 грудня українські військовослужбовці відзначають своє професійне свято. НиніЗбройні сили України святкували 20-ту річницю. Та чи для всіх українських чоловіків цей день є святковим?
Роздуми головного військового архієрея Української Православної Церкви архієпископа Львівського і Галицького Августина (Маркевича)
Чоловік за своєю суттю є воїном. Навіть за умов відсутності воєнної загрози необхідно, щоб кожен хлопчик, юнак мав військову підготовку, аби виправдати своє походження.
Зверніть увагу на принципи виховання хлопчиків у королівських, імператорських родинах усього світу, починаючи від Японії, закінчуючи Великобританією: спадкоємець престолу обов’язково повинен служити в армії. І сьогодні англійський принц Вільям проходить військову службу, до речі, в бойових умовах (він пілот британських ВПС). Нікому в голову не приходить висловити протест, адже принц Вільям у майбутньому може стати королем і зараз ризикує життям, яке може втратити під час виконання військового обов’язку.
Тобто, на здорову голову не потрібні докази, щоб розуміти необхідність військової підготовки. В Ізраїлі, наприклад, військовозобов’язані не лише чоловіки, але й жінки. Я неодноразово спілкувався з юнаками і юнками, які служать в армії, і вважаю, що для умов ізраїльської держави ― це норма.
Думаю, було б добре, аби у старших класах загальноосвітніх шкіл був курс посиленої військової підготовки. Це єдина можливість врятувати сучасну молодь від тих спокус і ризиків, які потоком ллються з екранів телевізорів і комп’ютерних моніторів, захоплюючи у духовний полон нашу молодь. Молодь ― це майбутнє, тому неважко уявити, яким воно може бути за таких умов формування.
Сьогодні, напевне, можна казати, що день Збройних сил України ― це свято усіх чоловіків, тому що ті, кому зараз не більше 40-ка років, проходили службу в радянській армії. А таких, на відміну від сьогодення, була більшість.
Особисто мене це засмучує. Хотілося б, аби чоловіки, кого навіть не беруть в армію, мали таке бажання, прагнення. Заздрити ― гріх, але якби ті, хто не потрапив до лав Збройних сил, хоча й не скажуть цього в голос, але в душі жалкували б: «Я здоровий мужчина, але мене чомусь не взяли…».
Ми мріємо про час, коли не буде небезпеки воєн, не буде зовнішнього ворога. Дай Боже! Але допоки світ стоїть, до самого Страшного Суду, буде ця проблема. Тому кожен чоловік повинен бути готовим стати на захист своєї Батьківщини. І хоча війни, зброя в руках людини ― це наслідок гріхопадіння, бо таким є вбивство, та сучасне суспільство йде на вимушені кроки власного захисту не через жагу крові, смерті, помсти чи реалізації власних амбіцій. Інколи це необхідно, аби не допустити більшого зла.
Заповідь «Не вбий» стосується кожного, але коли йдеться про безпеку держави, життя співвітчизників, близьких, зло треба зупиняти будь-якою ціною.
У широкому розумінні кожен із нас є воїном Христовим, адже ми долаємо зло, перш за все, у собі, з Божою допомогою намагаємось боротися із власними гріхами. І якщо є традиція вітати всіх без винятку жінок з православним жіночим днем ― святом Мироносиць, то має бути і день для привітання чоловіків. Мабуть, 6 грудня ― День Збройних сил України, цілком підходить для цієї мети.
